V

¬ понед≥лок рано виринало блискуче сонце з-поза рожевих хмарок, щоб через день знов палити та жарити нерозцв≥лу п≥дг≥рську землю. ¬ блискуч≥й, легеньк≥й бричц≥ на ресорах, т¤гнен≥й парою бистрих п≥ганистих коней, њхав Ћеон √аммершл¤г з ƒрогобича до Ѕорислава. ¬еселий, рожевий був настр≥й його духа, блискуч≥ над≥њ виринали перед ним, розросталис¤, повн≥ли, набирали т≥ла ≥ кров≥.

ћ≥рне гойданн¤ брички розк≥шно вколисувало його, а його власн≥ мисл≥ та думки золотили перед ним увесь св≥т.

јле ж бо й напрацювавс¤, нал≥тавс¤ в≥н через тих три нед≥л≥, назнавс¤ неспокою, тривоги, наволочивс¤ з ус≥л¤кими людьми, поки таки не добивс¤ свого, не вхопив серед тоњ сутолоки золоту нитку, котра чень заведе його й до клубка багатства! …ого побут у ¬≥дн≥, с¤к чи так кажучи, був справд≥ одною з найсм≥л≥ших ≥ найщаслив≥ших його спекул¤ц≥й! “о була правдива лопл¤ на золоту рибку! Ќу, ≥ вдалась же йому тота ловл¤ так, що л≥пше й год≥! Ћеон передумував ус≥ подр≥бност≥ тоњ героњчноњ ловл≥, обчисл¤вс¤ з часом ≥ гр≥шми, щоб усе в задуман≥й ним афер≥ п≥шло правильно, вм≥ло та справно, ¤к у годиннику.

√оловна суть його гадок була ось у ч≥м.

ѕроживаючий у ¬≥дн≥ бельг≥йський х≥м≥к ¬ан-√ехт, що в≥д к≥лькох л≥т працював над анал≥зом земного воску, по довгих пробах винайшов спос≥б чищенн¤ того воску до такоњ —тепен≥, що очищений в≥ск тратив властивий, неприЇмний запах нафтовий. Ќевеличка прим≥тка воску пчол¤чого надавала йому запах, а знов ≥нша х≥м≥чна прим≥шка Ч барву звичайного, чистого пчол¤чого воску. —ей новий фабрикат в≥н назвав церезином ≥ вистарав соб≥ патент на виключне користанн¤ а своЇњ винах≥дки. ѕроби свого воску ¬ан-√ехт п≥слав м≥ж ≥ншим ≥ до церковного синоду в –ос≥њ з запитанн¤м, чи м≥г би такий в≥ск найти вступ до православних церкв≥в, ≥ з за¤вленн¤м, що в так≥м раз≥ в≥н м≥г би доставл¤ти його в велик≥й мас≥ ≥ по ц≥н≥, далеко нижч≥й, н≥ж ц≥на пчол¤чого воску. —инод в≥дписав йому по ¤к≥мсь час≥, що предложений в≥ск випробувано, що в≥н сказавс¤ н≥чим не г≥ршим в≥д пчол¤чого ≥ що в кожд≥й православн≥й церкв≥ в –ос≥њ св≥чки з того воску мо¤суть гор≥ти без н≥¤коњ уйми дл¤ хвали божоњ. ¬ раз≥, коли б в≥н, ¬ан-√ехт, м≥г достачити багато такого воску ≥ по дешев≥й ц≥н≥, синод запевнюЇ йому великий в≥дбут у –ос≥њ.

ћаючи той важний дозв≥л ≥ патент на семил≥тню власн≥сть своЇњ винах≥дки, ¬ан-√ехт задумав добитис¤ ними м≥льйонового маЇтку. ¬≥н дос≥ був б≥дним техн≥ком, 8 т¤жкою б≥дою от¤гнувс¤ на уладженн¤ в ¬≥дн≥ власноњ невеличкоњ лаборатор≥њ х≥м≥чноњ, в котр≥й працював сам при помоч≥ т≥льки одного асистента-пом≥чника, н≥мчика Ўеффел¤. “ож ≥ не дивно, що тепер в≥н р≥шивс¤ ¤кнайдорожче продати здобуток своЇњ прац≥. ¬ т≥й ц≥л≥ в≥н оголосив у торгових та б≥ржових часописах в≥денських свою винах≥дку ≥ створен≥ дл¤ нењ обширн≥ в≥дбутов≥ ринки, запрошуючи Ђp. t. пан≥в предприЇмц≥в, фабрикант≥в та кап≥тал≥ст≥в, котр≥ при його сп≥ву д≥л≥ хот≥ли би зробити корисну спекул¤ц≥ю, до порозум≥нн¤, чи то особисто, чи то посредством агент≥в, з винах≥дчиком ¬ан-√ехтомї. —е оголошенн¤ зробило в≥дразу чималий розрух серед кап≥тал≥ст≥в в≥денських, а особливо серед галицьких жид≥в, що юддавай вже гр≥ли руки при бориславськ≥й нафт≥ та при бормславськ≥м воску. ƒовкола убогоњ ¬ан-√ехтовоњ лаборатор≥њ, пом≥щеноњ в наймлен≥й, вогк≥й кватир≥ в сутерен≥, почали тишком та крадькома заб≥гати р≥зн≥ агенти: один другого уникав, а н≥котрий не приступав пр¤мо до д≥ла, т≥льки в≥трив з бок≥в, мов собака. ¬ан-√ехт бачив усе те, ≥ хоть потроха нетерпивс¤ в ожиданц≥ бажаного